ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЩЕБЕТАТИ, бечу, бечеш, док., розм.
1. Щебетати, співати на всі лади (про птахів). Три пташки вищебечують в зеленім у саду (Павло Тичина, Вибр., 1945, 70).
2. перен., жарт. Говорити дзвінко, жваво (переважно про жінок і дітей). І пішла Параска вищебечувати та розпитувати кума, де і як живе (Панас Мирний, IV, 1955, 56).