ВИЩУПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИЩУПАТИ,
аю, аєш, док., перех. Щупати, обмацувати кого-,
що-небудь з усіх боків;
// Щупаючи, виявляти, знаходити
що-небудь. Висушує [Катерина] бадилля, обриває
стручки і руками вищупує колену бобину (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1950, 84).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 547.