в означеннях
Тлумачення, значення слова «вишкрібати»:

ВИШКРІБАТИ і ВИСКРІБАТИ, аю, аєш, недок., ВИШКРЕБТИ і ВИСКРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. вишкріб (вискріб), вишкребла (вискребла), вишкребло (вискребло); док., перех. і без дадатка.

1. Шкребучи, чистити що-небудь або когось. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 284); Німка починає лазити по підлозі, замітати, підмітати, вискрібати, витирати (Леся Українка, V, 1956, 38); Було нікому не дам і одного коня вичистить, сам усіх вискребу (Олекса Стороженко, I, 1957, 105); З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх: то Охрім вишкрібав казанок (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 83).

2. Шкребучи, діставати, вибирати що-небудь зсередини. Він узяв чайник, старе долото, щоб вишкрібати накип всередині у миску з піском і ганчіркою і сів у холодок під стіною (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 26); Треба тільки вишкребти нігтем із стрючка зернятка і знову стулити обидві половинки. От вам і пищик! (Олесь Донченко, V, 1957, 166);
//  перен. Вибирати, виймати все (звичайно про залишки). Вихватив бумажник і вишкріб відтіля всі гроші (Олекса Десняк, II, 1955, 452).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 542.

Коментарі (0)