ВИШТУ́РХУВАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням виштурхувати. Таке настирливе виштурхування з хати Ганну образило і навіть обурило (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 312).
ВИШТУ́РХУВАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням виштурхувати. Таке настирливе виштурхування з хати Ганну образило і навіть обурило (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 312).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 545.