в означеннях
Тлумачення, значення слова «висікати»:

ВИСІКАТИ, аю, аєш, недок., ВИСІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. висік, ла, ло; док., перех.

1. Видовбувати заглибини у чому-небудь, вирубувати зображення на чомусь твердому (перев. на камені). Сокирою він висікав, де міг, більші щерби в скалі (Іван Франко, VIII, 1952, 226); Вмів би я — висік би на граніті Руки твої і обличчя твоє (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 229);
//  Вирубувати, витісувати що-небудь з твердого матеріалу (перев. з каменю). Так в скелі мармуру, що зводиться угору, живе огонь невтіленого твору, та треба народитися митцем, щоб висікти з скали його різцем (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 45);
//  Довбаючи, рубаючи, видобувати. Чув [Антін] тільки потребу творити, жадібно пити з джерела, що сам, як Мойсей, висік із скелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 295).

2. Вирубувати, знищувати що-небудь гострим знаряддям, холодною зброєю. А я, як схочу, терен висічу, Червоную калиноньку усю виломлю (Павло Чубинський, V, 1874, 322).

3. тільки док., заст. Покарати, побивши різками, канчуками і т. ін. Якось дівчинка не допильнувала, та погасла свічечка, — веліла [пані] дівчинку ту висікти (Марко Вовчок, I, 1955, 131).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 485.

Коментарі (0)