ВИСЛУ́ХУВАТИ, ую, уєш і ВИСЛУХО́ВУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СЛУХАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Слухати все повністю, до кінця. Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця (Панас Мирний, IV, 1955, 338); Учитель уважно вислухує Романа, потім довго мовчить (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 361); Тамара вислуховувала діда і похапцем перекладала (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 97); Стареє й малеє до гурту ставало Сліпого співця вислухати (Леся Українка, I, 1951, 345); Чуплак мовчки вислухав нападки дочки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 17).
2. Слухаючи, визначати стан внутрішніх органів
(серця, легенів, бронхів). Увійшов лікар. Помив руки,
почав вислухувати Тамарочку (Євген Кравченко, Сердечна
розмова, 1957, 23); Вчора був у мене лікар, вислухав мене
ще раз, сказав, що бачить велику зміну до кращого
(Леся Українка, V, 1956, 389); Він пильно оглянув усіх
чотирьох. Вислухав їхні серця (Микола Трублаїні, I, 1955, 213);
//
Визначати на слух справність деталей діючого механізму.
Бригадир Співак уважно вислухав мотор [трактора],
підкрутив сальник (Андрій Головко, I, 1957, 414).
3. тільки док., заст. Слухаючи лекції, пройти курс якої-небудь науки. Настуся записалася в якусь школу, щоб.. вислухать курс французької літератури (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229).