ВИСНА́ЖЛИВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням
виснажливий;
// Властивість піддаватися виснаженню.
У хворих [на травматичну епілепсію] були виявлені
підвищена виснажливість і легка гальмівність вищої нервової
діяльності (Фізіол., II, 6, 1956, 26).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 491.