в означеннях
Тлумачення, значення слова «висновувати»:

ВИСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СНУВАТИ, ую, уєш, док.

1. Робити висновок, висновки. З уривчастих згадок, схоплених протягом розмови, товариші висновували.., що, крім Калиновичів, був іще інший претендент до спадку (Іван Франко, VI, 1951, 203); Він [цісар] трон обняв за юних літ І з того виснував фальшиво, Що нібито цілком можливо Великим царством правувать І водночас розкошувать (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 400);
//  перех. Виводити з чого-небудь певне твердження. Арістотель.. зі звісних йому грецьких літературних творів висновував правила, які буцімто кермували поетами при компонуванню тих творів (Іван Франко, XVI, 1955, 256); Маєш ти виснувать думку: нічого з того, що ми бачим, Не пропадає: одне з одного поновляє природа (Микола Зеров, Вибр., 1966, 131).

2. рідко. Створювати в уяві. Зажив Грицько тихим пахарським життям, хоч не таким, яке йому за парубоцтва думка висновувала (Панас Мирний, II, 1954, 80).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 492.

Коментарі (0)