в означеннях
Тлумачення, значення слова «виснути»:

ВИСНУТИ 1, ну, неш; мин. ч. виснув, висла, висло; недок.

1. Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь. І довго виснув ти [годинник] у нас І вірно дзенькав жаден раз (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 193); Біла нитка павутини висне, Жовті осокори обвива (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 86);
//  Звисати, нахилятися під власною вагою. Виснуть тяжко за тини антонівки (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 21);
//  Повисати, звисати без руху. Маруся вже стомилася. І то до крайності.. Висла на руках у опришка, як травичка скошена (Гнат Хоткевич, II, 1966, 142); Не метнуть йому гранати П'ятижильною рукою. Бо вона смертельно висне, Не підкорена відроду (Андрій Малишко, I, 1956, 49).

2. Нависати, бути над ким-, чим-небудь. Висла пітьма німа... (Павло Грабовський, I, 1959, 108); Висло небо чуже наді мною (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 121);
//  Триматися в повітрі. В синьому небі легким мереживом висли пухнасті хмаринки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 292).

3. перен., розм. Перебувати на одному місці. Вони [люди] погнали поперед себе купи дітвори, хлопців та молодиць, котрі висли коло воріт (Нечуй-Левицький, III, 1956, 10); Олексій Федотович.. саме виснув біля телефонної бандури [телефонного апарата] і до прибулих усміхнувся крізь вузький проріз очей (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 63).

4. перен., розм. Не відходити від кого-небудь, виявляючи якісь знаки уваги, прихильності і т. ін. Любі дітки обступають його [хлібороба], з поцілунками виснуть (Микола Зеров, Вибр., 1966, 217);
//  Чіплятися до кого-небудь, набридати комусь. — Не кисни, не висни, — діла не буде. Все вперед та вище жінка наша йде (Павло Тичина, I, 1957, 188).
Виснути на шию кому — те саме, що Вішатися на шию (див. вішатися). — Ой Лідко, не знайдеш ти путнього жениха, якщо сама виснутимеш кожному на шию! (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 216).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 492.

Коментарі (0)

ВИСНУТИ 2, ну, неш, док. Однокр. до вищати. Собака тихо й коротко виснула, звернула вбік і подалась швидше (Степан Васильченко, I, 1959, 163); — Брешете! Всі все брешете! — виснула Катря і закусила край хустки, щоб не закричати (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 362).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 492.

Коментарі (0)