в означеннях
Тлумачення, значення слова «височина»:

ВИСОЧИНА́, и, жін.

1. Те саме, що висота 1—4. Дуб здалеку вирізнявся серед інших дерев своєю височиною (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 22); І вся ця група гір од низу до самісінького верху заросла густим ялиновим лісом. Яка надзвичайно оригінальна картина.., коли дивишся на неї з височини! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 397); Він [жайворон] заливається нестримною, радісною піснею на такій височині, що його не видко зовсім (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 7); Кулеметний взвод займе цю височину з лівого флангу (Микола Трублаїні, I, 1955, 59); Техніка перекладів досягла у нас височини, незнаної до Жовтня (Максим Рильський, III, 1956, 97).
Бути (стояти) на височині чого — те саме, що Бути (стояти) на висоті (див. висота). Це був командувач [Фрунзе], створений революцією, і він стояв на височині вимог військового мистецтва (Юрій Яновський, I, 1954, 308).

2. геогр. Підвищена частина суші (від 200 до 600 м), що має подекуди рівну, а частіше хвилясту поверхню, розчленовану долинами, балками, ярами. Поряд з низовинами на Східно-Європейській рівнині є обширні височини — Середньо-Руська, Приволзька та інші, дуже порізані ярами (Фізична географія, 4, 1957, 14); — Діти, зараз Музиченко покаже нам на фізичній карті низовини, височини та гори нашої Батьківщини (Олесь Донченко, V, 1957, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 496.

Коментарі (0)