Словник української мови

ВИСОК 1, ска, чол.

1. Те саме, що скроня. Його лице горіло, очі горіли, у висках стукала кров (Іван Франко, IV, 1950, 339); Северин вишкірив зуби, рукояткою пістолета вдарив Василя у висок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 370).

2. мн., розм. Волосся, що росте на скронях. Не одну білу волосину у висках запримітила Христя (Панас Мирний, III, 1954, 199).

ВИСОК 2, ска, чол., техн. Прилад, який складається з шнурка та підвішеного до нього тягарця і використовується для вимірювання вертикальності положення.