в означеннях
Тлумачення, значення слова «висота»:

ВИСОТА́, и, жін.

1. Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. Там [на палаці].., на страшенній висоті, стояло щось біле (Панас Мирний, III, 1954, 303); Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (Олександр Довженко, III, 1960, 70);
//  Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору. З висоти старої груші видно довкола величезні горизонти прекрасного світу (Юрій Смолич, II, 1958, 49); Волох вів літака на висоті двохсот метрів (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 36);
//  Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря.
 Набирати висоту див. набирати.

2. Простір на великій віддалі від землі. Сіяє сонце з висоти (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 39); Лелека пливе в висоті (Максим Рильський, Вибр., 1940, 39).

3. Будь-яка частина земної поверхні, вища від навколишнього простору. І ви, канівські рідні висоти із живим, вічно трепетним серцем Тараса, ви ж для нас вищі од усіх на світі гір! (Павло Тичина, II, 1957, 112); Один по одному підіймалися мінометники на висоту за командиром роти (Олесь Гончар, I, 1954, 53).

4. перен. Високий рівень розвитку чого-небудь. [Мойсей:] Так, з низин.. Я хотів їх [рабів] підвести Там [туди], де сам став, до світлих висот І свободи, і честі (Іван Франко, XII, 1953, 511); Мрію я про той близький час, коли.. всі висоти культури будуть і в селянина напохваті (Юрій Яновський, II, 1954, 127); Чернишевський і його соратники на величезну висоту підняли суспільно-політичну, зокрема історичну думку в Росії (Комуніст України, 12, 1966, 42).
Бути (стояти) на висоті чого і без додатка — задовольняти високі вимоги. [Соняшник:] Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було на висоті. Адже відповідатимемо ми самі! (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 33).

5. Величина, розмір, рівень чого-небудь. Висота тиску; Висота температури.
Висота звуку — якість звуку, яка визначається переважно частотою коливань.

6. мат. Перпендикуляр, опущений з вершини фігури або тіла на основу, а також довжина цього перпендикуляра.

7. астр. Кут між площиною горизонту і напрямком на світило.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 495.

Коментарі (0)