Словник української мови

ВИСТАВА 1, и, жін.

1. Показ п'єси, опери, балету і т. ін.; сценічне видовище; спектакль. Городяни запрохують Вас прийняти [взяти] участь в виставі «Наталки Полтавки» (Панас Мирний, V, 1955, 414); Святково вбрані люди спішили до клубу на виставу (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 15); Як кінчилась класична вистава, Як вийшли співці аж до рампи, на край, — Вклонилась мені, усміхнувшись лукаво, Тендітна і ніжна мадам Бетерфляй (Степан Олійник, Вибр., 1959, 64).

2. перен., розм. Розіграна або незвичайна дія. [Ольга:] Ноги вашої щоб більше тут не було! Спеціально для мене виставу влаштували? Так? [Бобочка:] Я думав, вам сподобається (Вадим Собко, П'єси, 1958, 359); Я й тепер, бува, під час жнив комсомольцям такі вистави показую, що дівчата не знають, за ким треба спритніше в'язати: чи за мною, чи за косаркою (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 12).

ВИСТАВА 2, и, жін., заст.

1. зах. Вітрина. І в його головці під впливом бабиних слів почали вже роєм тиснутися картини високих-високих домів, великих вікон, блискучих вистав (Іван Франко, IV, 1950, 30); Гіацинти, орхідеї.. цвітуть уже й на виставах пишаються, приманюють, мов напрошуються в кімнати (Ольга Кобилянська, III, 1956, 281).

2. Виставка. Згадала знов Ваш [І. Я. Франка] опис вистави господарської (Леся Українка, V, 1956, 433); На довгих столах цілі оберемки огню-світу..; цілі купи усяких наїдків та напитків; вистави штучних виробок з скла (Панас Мирний, III, 1954, 261).