в означеннях
Тлумачення, значення слова «вистрілювати»:

ВИСТРІЛЮВАТИ 1 і рідко ВИСТРЕЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИСТРІЛИТИ і рідко ВИСТРЕЛИТИ, лю, лиш, док.

1. Робити постріл. Радюкові здалось, що хтось вистрелив (Нечуй-Левицький, I, 1956, 558); Із нагана вистрілив навздогін по них [уланах] кучерявий Оксен (Павло Тичина, I, 1957, 262); Важек вихопив револьвер і вистрілив у поліцейського (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 27).

2. перен. Вискакувати, вилітати з чого-небудь з тріском, з силою (звичайно про зерно з колоска, насіння з насіннєвої коробочки, корок з пляшки й т. ін.). Сухі стебла [пшениці] потріскували в колінцях, зерно вистрілювало з тугих колосків (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 133); За хвилину вистрелив під стелею корок, і в кришталеві високі келихи полився перлистий трунок (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 361).

3. перен. Викидати стебло, стрілку (про рослини). В самім куті городця одинокий могучий соняшник вистрілив високо понад усю оту квітчасту та запахущу юрбу (Іван Франко, VII, 1951, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 502.

Коментарі (0)

ВИСТРІЛЮВАТИ 2, юю, юєш, недок., ВИСТРІЛЯТИ і рідко ВИСТРЕЛИТИ, яю, яєш, док., перех.

1. Стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди і т. ін. Ставши сімнадцятого року червоногвардійцем, Шевчук нарізати снаряди перестав і пішов нарізані вже вистрілювати (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 300); На камінній гряді, обливаючись холодним потом, Варивон вистріляв передостанню обойму (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 544); Вистріляють [лучники] стріли і за мечі візьмуться (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 567).

2. Стріляючи, знищувати всіх або багатьох тварин, птахів у певному місці, на певній території. Вистрілював [Сава] усі.. зайці, що лізли аж під хату в сад і обгризали молоді овочеві дерева (Ольга Кобилянська, II, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 502.

Коментарі (0)