ВИ́СТРУНЧЕНИЙ, а, е. Який тримається дуже прямо, струнко. Він ще й досі, ходив виструнчений, весь час сипав військовими примовками (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 94); Уся її [дівчини] постать — легка, підібрана, виструнчена (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 44).