Словник української мови

ВИСТУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТУДИТИ, джу, диш, док., перех. Охолоджувати що-небудь, позбавляти тепла. Коли з топленої хати йде, то вже й дверей не зачиняє, бо, бач, тепло, а того не розсудить, що вистудити хату не довго і в ній холодно буде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 254);  * Образно. Те саме убожество, позбавляючи людей всяких утіх.., руйнуючи красу їх тіла, веселість їх вдачі, силу їх здоров'я, — швидко вистуджує і любов між ними (Іван Франко, XVI, 1955, 72);
//  Дуючи на гарячу страву, охолоджувати її. Вона підносила до рота ложку, довго вистуджувала й спостерігала, як Данило втішався гарячим борщем (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 368).