в означеннях
Тлумачення, значення слова «вистукувати»:

ВИСТУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИСТУКАТИ, аю, аєш, док.

1. тільки недок., неперех. Стукати раз у раз протягом якого-небудь часу. Діти починають стрибать, танцювать, бігати по лавках: одно співав, друге сміється, те в заслонку вистукує (Степан Васильченко, III, 1960, 262); По рейках колеса вистукують дзвінко (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 6); Десь вдалині вистукував дятел (Микола Трублаїні, III, 1956, 453); На кухні голосно вистукували «ходики» (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 77).

2. перех. Відтворювати ритм пісні, мелодії і т. ін. за допомогою стуку. Хтось мугикав пісню, і Кузьма мимоволі вистукував такт пісні ногою (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 130); Він вистукав [щітками] і висвистів з надзвичайною вправністю ще один мотив, потім раптом почав швидко чистити мені черевики (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 93);
//  Передавати що-небудь, користуючись умовним стуканням. Водолаз вистукав азбукою Морзе запитання (Микола Трублаїні, II, 1955, 497).

3. перех. і неперех. Виконувати роботу, ударяючи по клавішах друкарської машинки, ключем телеграфного апарата й т. ін. Весь час, поки ад'ютант вистукував на машинці, [ротмістр] жадібно затягувався цигаркою (Андрій Головко, II, 1957, 533); Телеграфіст зрозумів, що тут щось особливе й таємниче і вистукав цю довжелезну телеграму (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 108).

4. перех. Стукати по чому-небудь з метою виявлення чогось (порожнини, схованки і т. ін.). Ці чотири мужі ходили з кімнати до кімнати і вистукували облуплені стіни (Олесь Донченко, VI, 1957, 525); Голосно вистукують суху деревину одуди... (Микола Олійник, Леся, 1960, 108);
//  мед. Досліджувати стан внутрішніх органів по звуках, утворених легким постукуванням молоточка чи пальців по тілу. Аналіз крові й просвічування зробили ще вчора. І коли його почали вистукувати й обмацувати, Артур Натьс зрозумів, що сьогодні кінця ще не буде (Олесь Донченко, I, 1956, 368).

5. перех. Стукаючи об що-небудь, видаляти щось зсередини. З розмаху вистукав [Наливайко] об дуба недогарки з люльки, недбало сховав її в кишеню (Іван Ле, Наливайко, 1957, 262).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 503.

Коментарі (0)