в означеннях
Тлумачення, значення слова «вистигати»:

ВИСТИГАТИ 1, ає, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, гне; мин. ч. вистиг, ла, ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися. Недоїдки риби вистигали на столі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22); Часто буває так, що кришку взагалі майже не закривають, поки не скінчиться завалювання, і піч вистигає на сотні градусів (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 173); Вечеря вже вистигла (Осип Маковей, Вибр., 1954, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 500.

Коментарі (0)

ВИСТИГАТИ 2, аю, аєш, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, гну, гнеш; мин. ч. вистиг, ла, ло; док.

1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати. Хлібам вистигати літом, Рікам спішити до моря, Вічно горіти над світом Дружби великої зорям (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 173); У садках вистигли червонобокі яблука, запашні солодкі груші (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 6); Швидко вистигне тут колос (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 11).

2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати. Нова думка вистигає в бойовій голові [Мухамедова] (Олесь Донченко, I, 1956, 152); А коли через два дні підвівся, в нього вистигло рішення (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 127).

3. заст. Встигати. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зимувати до лугу (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 500.

Коментарі (0)