ВИ́СУНЕНИЙ, ВИ́СУНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до висунути. Сам же Наполеон розумів, що в Смоленську була лише заслона, висунена російською армією, І але не вся армія (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 178); Явдоха.. чула їхнє [вовків] важке дихання, бачила їхні висунуті червоні язики (Олесь Донченко, III, 1956, 56); Він [Синявім] ішов з повагою, але й не без пихи, властивої молодій людині, несподівано висунутій на начальника (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 360).