ВИСУВАТИСЯ, аюся, аєшся і ВИСОВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИСУНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Частково або повністю виставлятися звідки-небудь;
показуватися. З-за колодок у бур'яні висовуються цікаві
хлоп'ячі головки й пильними очима стежать за високою
тінню (Степан Васильченко, I, 1959, 210); Явдоха зупиняється. З-за
стовбура крайньої модрини висувається дуло рушниці
(Олесь Донченко, III, 1956, 54); Сінешні двері відчинилися і —
висунулася кочерга (Панас Мирний, III, 1954, 41); Подушка
висунулася з-під голови й упала на землю (Наталія Кобринська, Вибр.,
1954, 108);
// Рухаючись, виходити, переміщатися
вперед, на відкрите місце або назовні. Він висунувся з-поза
стола і сів коло баби Семенихи (Василь Стефаник, I, 1949, 153);
Бронко висунувся на середину цеху (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 189); Висунулась із далекого ліска лава піхоти
(Юрій Яновський, I, 1958, 165);
// Видаватися наперед. Місто
висувалось у море зеленим рогом, на якому розташувався
парк (Петро Панч, Ерік.., 1950, 45); Лаврінова половина
[городу] виходила довша на цілий пояс, ще й висунулась
ріжком на вулицю в бузину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355).
2. перен. Виділятися серед інших, ставати визначним,
відомим. Франко як поет, романіст, перекладач і вчений
висунувся на перше місце серед своїх сучасників (Вітчизна,
5, 1956, 145);
// Переходити на відповідальнішу роботу,
займати вищу посаду. Я знаю, заздрять мені люди:
«От висунувсь Кузьма Слимак!» (Дмитро Білоус, Зигзаг, 1956, 9).
3. тільки недок. Пас. до висувати. Всяка письменна людина поважалася запоріжцями, висувалася в колі [козаків] (Іван Ле, Наливайко, 1957, 44).