в означеннях
Тлумачення, значення слова «висвистувати»:

ВИСВИСТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИСВИСТАТИ і ВИСВИСТІТИ, ищу, истиш, док.

1. тільки недок., неперех. Раз у раз свистіти, раз у раз видавати свист. Василь, збиваючи чорнобиль, висвистував (Панас Мирний, IV, 1955, 82); Як почав я свистіти [у свисток], мати аж за голову бралася: — Та годі тобі висвистувати! (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 81);
//  Раз у раз утворювати свист, проходячи крізь вузький отвір під тиском (про пару). Тим часом у чайнику почало висвистувати, шуміти й булькотати (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 55);
//  Час від часу утворювати свист при дуже швидкому русі (про маси повітря). Різкий північно-східний вітер.. шарудить очеретами, пронизливо висвистує в гаях (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 181).

2. перех. Відтворювати свистом яку-небудь мелодію. Валентин Модестович ішов, заклавши руки за спину, тихо висвистуючи щось ліричне (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 459); Він вистукав [щітками] і висвистів з надзвичайною вправністю ще один мотив, потім раптом почав швидко чистити мені черевики (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 93).

3. неперех. Співаючи, видавати свист (про птахів). Соловейко висвистував, і здалека долітали веснянки слобожанських дівчат (Олекса Стороженко, I, 1957, 228).

4. неперех. Раз у раз утворювати свист, різко розсікаючи повітря (про який-небудь предмет). Кулі тонко і протяжно висвистували над головами (Олекса Десняк, Опов., 1951, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 480.

Коментарі (1)