в означеннях
Тлумачення, значення слова «висипати»:

ВИ́СИПАТИ див. висипа́ти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 483.

Коментарі (0)

ВИСИПА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́СИПАТИ, плю, плеш; мн. висиплять; док.

1. перех. Сиплячи, викидати, видаляти що-небудь з чогось або вкидати, поміщати кудись. Йшла ґаздиня скаржитися на сусідку, що зі злою думкою якоюсь висипає попіл під оборіг (Гнат Хоткевич, II, 1966, 95); Сідає [дівчина] на рові, висипає з пелени нелущені горіхи (Степан Васильченко, II, 1959, 294); Тимко висипав йому в долоню весь тютюн із кисета (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 269); Юрій наблизився до казанка, під яким потріскувало сухе ломаччя, і висипав в окріп цілу й порізану на куски рибу (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 18).

2. перех. Виливати з однієї посудини в іншу рідку страву. Перехоплюючи руками, викручує [дід] з посивілих жарин горщик, схоплює мокрою ганчіркою, одразу висипає у ваганки загуслий куліш (Михайло Стельмах, I, 1962, 258).

3. тільки 3 ос., неперех. Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з'являтися у великій кількості. А тут підростають буряки.. Розпочинається полоття; народ висипає на буряки з сапами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 83); Повзуть з хат і діди, і баби, і жінки, і молодиці повибігають, та що то — і дітвора уся висипле з хат (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 425); Висипавши з приміщення, вони [студенти] побачили перед собою незабутню картину (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 38);
//  безос. Висипало ж їх [молодиць] на баштанища! Комашнею так і ворушаться (Іван Микитенко, II, 1957, 34);
//  Виступати, з'являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню. Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Панас Мирний, I, 1954, 348); Піт рясно висипав йому на чолі (Натан Рибак, Час, 1960, 298); Великі південні зорі висипали на небі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 450);
//  З'являтися на шкірі або слизових оболонках (про висип).

4. перех. Насипаючи землю, робити горб, вал і т. ін. Тоді козаки саблями да наділками суходіл копали.., Високу могилу висипали (Українські народні думи.., 1955, 29); Не висипає [Івась] окопів, не риє шанців, не бере їх боєм (Панас Мирний, I, 1949, 181); — Таку могилу висипали [Т. Г. Шевченкові], як дзвіниця (Василь Стефаник, I, 1949, 199).

5. перех. Посипаючи, вкривати що-небудь чимось. Висипати стежку піском;  * Образно. Хоч зарані заходилася Катря висипати ними [сльозами] на новий рік своє щастя, а все-таки трохи полегшало на душі (Панас Мирний, IV, 1955, 298).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 483.

Коментарі (0)