в означеннях
Тлумачення, значення слова «висипатися»:

ВИ́СИПАТИСЯ див. висипа́тися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 483.

Коментарі (1)

ВИСИПА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́СИПАТИСЯ, плеться; мн. ви́сипляться; док.

1. Сиплячись, випадати з чого-небудь. Мартошине жито не раз висипалось нежате (Леся Українка, III, 1952, 636); Зі скреготом відкривалися залізні днища в шаландах, і ґрунт висипався в море (Олесь Донченко, II, 1956, 88); [Явдоким:] Мені треба б було яп зоря в поле та просо скосить, бо як ще з день постоїть — висиплеться (Марко Кропивницький, II, 1958, 383); Ось витягли з моря сіть, і на палубу висипалась купа мокрої блискучої риби (Микола Трублаїні, I, 1955, 221).

2. Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з'являтися у великій кількості. 3.. окриком на устах купи селян почали висипатися з Парнасового заїзду (Іван Франко, VII, 1951, 430); Заворушились дівчата на городах та в садках, висипались на вулицю, аж перелази затріщали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 277);
//  Виступати, з'являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню. Вернувся з Києва Петрусь Уже Петром і паничем, І кучері аж по плече, І висипався чорний ус (Тарас Шевченко, II, 1953, 222); Висипались зорі золоті; зійшов ясний місяць (Марко Вовчок, I, 1955, 181).

3. тільки недок. Пас. до висипати 1, 2, 4, 5. Коли останній мішок висипався на горище, тверді світло-жолудеві очі Гната бралися задумою (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 152).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 483.

Коментарі (1)