в означеннях
Тлумачення, значення слова «витати»:

ВИТАТИ, аю, аєш, недок., книжн.

1. заст. Перебувати, бути присутнім, жити де-небудь. Рано спати клала [мати дочку].. І всю ніченьку над нею витала, не спала. (Тарас Шевченко, II, 1963, 28); Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько — Де милий витає (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 55).

2. Літати, ширяти в повітрі. Орел за хмарами витав, Неначе вперше так літав (Павло Грабовський, I, 1959, 409).

3. Бути відчутним, незримо присутнім де-небудь. Ще до мого часу витали там [у семінарії] тіні таких директорів, як відомий кирило-мефодіївець Посяда (Степан Васильченко, IV, 1960, 15); Та як ти далеко, запашний мій раю, Де радість витає, сміється блакить (Микола Зеров, Вибр., 1966, 476); І на новій радянській сцені, Де правда крила простягла, Витає неув'ядний геній Тії [М. Заньковецької], що правду нам несла (Максим Рильський, III, 1961, 54).
Витати думкою (думками) де-небудь — переноситися в думках до іншого місця. Він дивився тужлива своїми по-дитячому невинними очима на смужку неба в заґратованому віконці і, видно, витав думкою десь далеко-далеко (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 153); Витати в емпіреях (у хмарах) — бути мрійником, сприймаючи дійсність наївно, нереально. — Ви просто дитина! — І досі в емпіреях витаєте! — крутнув [о. Миколай] рукою навколо чола і розсміявся (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 421); Дожила [Катря] до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 18).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 507.

Коментарі (0)