в означеннях
Тлумачення, значення слова «витягати»:

ВИ́ТЯГАТИ, аю, аєш док., перех. Вибрати що-небудь звідкись за кілька або багато разів. [Василина:] Мусила знов бігати по воду аж на чужу вулицю, бо з нашої криниці знов воду витягали (Марко Кропивницький, III, 1959, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 521.

Коментарі (0)

ВИТЯГА́ТИ, аю, аєш і ВИТЯГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИТЯГТИ і ВИТЯГНУТИ, гну, гнеш; мин. ч. витяг, ла, ло і витягнув, нула, ло; док., перех.

1. Тягнучи, розтягаючи, збільшувати що-небудь у довжину. Як короткий [язик], то витягнуть (Номис, 1864, № 1203);  * Образно. Коли ж між ними [депутатами Державної думи] є яка нерівність, то її хутко вирівняють: хто дуже довгий — укоротять, а хто куций — витягнуть (Володимир Самійленко, II, 1958, 295);
//  Розташовувати, ставити кого-, що-небудь в одну лінію. Офіцер скрикнув: «Заходи!» Уперед вискочив один москаль, за ним другий, третій, — мов з мички виводила молодиця довгу нитку, — так одним словом офіцер витягав у довгу вірьовку москалів (Панас Мирний, IV, 1955, 194).

2. Випрямляти, вирівнювати, простягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.). Почали нас муштрувати з рушницями. «Праву ногу вперед!» — було крикне. Ти й витягаєш її поперед себе, як ломаку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 74); З-під ряднини витягали шиї [діти] й чуйно прислухались до розмови (Андрій Головко, II, 1957, 314); Гусак гелгоче, витягує довгу шию (Олесь Донченко, VI, 1957, 51); Вона машинально витягнула руку, взяла від нього квіти (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 85); Плигнув [Микола] під ковдру, витягнув ноги і блаженно посміхнувся — нагасався-таки за день (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 102);
//  Випинати вперед. — Цип, цип, цип... — витягала губи Марія і тулила до рожевої шиї жовтий пушок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 218).
Витягти (витягнути) ноги — умерти; здохнути. — Та я тебе так нагодую пиріжками, що ти й ноги витягнеш, шибенику проклятий!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 441); В один з днів стало відомо, що кінь Якова Степановича до того зледащів, що витягнув біля озера ноги (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 196).

3. Тягнучи, виволікати кого-, що-небудь звідкись. Парубок, згинаючись, витягає з кущів човен (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 57); Артилеристи витягували ув'язлу в багнюці гармату (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 709); Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев'язувала поранених і витягала їх на собі з-під вогню (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 438); Катря витягла з-під себе другий край ряднини і вкрила нею сина (Панас Мирний, IV, 1955, 298); Витягнув мене з-під лави, розкрутив ланцюг (Іван Франко, II, 1950, 20);
//  Піднімати, тягти кого-, що-небудь знизу вгору. На поверхню витягли двох водолазів, що ходили по морському дну (Микола Трублаїні, II, 1955, 157); Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 329);
//  Діставати, виймати що-небудь звідкись, з чогось. І доки Саможук витягав із свого чемодана їстівне і кип'ятив чай на газовій плитці, Марта вже встигла повернутися (Вадим Собко, Серце, 1952, 104); Він з усмішечкою витягнув з кишені перев'язану мотузочком пачку грошей (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 37);
//  розм. Красти, непомітно виймаючи з чого-небудь. Я.. оглядався, чи не витягне він у мене грошей (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 350).
Витягати (витягувати, витягти, витягнути) за вухо див. вухо.

4. перен., розм. Допомагати кому-, чому-небудь вибратися, вийти з скрутного становища. Вона ніколи Йосипа не любила; він їй потрібен був, щоб витягти її з неволі (Панас Мирний, IV, 1955, 57); От витягнуть колгосп з прориву, тоді й на відпочинок можна (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 4);
//  Примушувати або заохочувати кого-небудь піти, поїхати звідкись, кудись. Дівчата прибіжать, нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Я так би хотіла витягти Вас із Гадяча (Леся Українка, V, 1956, 129); Не зрозуміло було, чого це вона витягла дівчат у місто саме у таку пору (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 457); Молодий кучерявий червоноармієць аж соромиться ніби. Майже силою товариші його витягли в коло (Андрій Головко, I, 1957, 380).

5. перен. Примушувати дати, одержувати з труднощами, виманювати, видурювати. — От уже менші панки та полупанки, так там уже тільки держись! І даєш, і не надаси;.. віддаси, — ще мало, ще витягає (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 282); — Нові податки хотять з нас витягти, от що! Знаємо їх! — хвилювались роздратовані попередніми поголосками молдувани (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 202);
//  Докладаючи зусиль, примушувати дати відповідь, домагатися розповіді про що-небудь. — Так, я думав, — з ненавистю в голосі промовив Марко. — Вам нічого не вдасться витягнути з мене (Микола Трублаїні, II, 1955, 329); [Ганна:] Спочатку все про війну розказував, про інші краї, а тепер зовсім замовк, слова не витягнеш (Олександр Корнійчук, II, 1955, 98).
Витягати (витягти, витягнути) [всю] душу з кого — змучувати чим-небудь неприємним, марудним. Я знаю, що то єсть попасти в Петербург на 10 днів — самі «конки» душу витягнуть!.. (Леся Українка, V, 1956, 405); Витягати (витягти, витягнути) [всі] жили з кого — дуже експлуатувати. Проклятий рудий пес Никифор.. висмоктує кров, жили витягає (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 28); Витягати (витягти, витягнути) користь з кого — чого — домагатися вигоди, прибутку. О. Артемій, дуже розумний зроду, був чоловік практичний, запопадний і вмів витягати якусь користь для себе з усіх тих повітових та сільських начальників (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 45); [Феноген:] І сам хазяїн наш всіх научає: з усього, каже, треба користь витягать (Карпенко-Карий, II, 1960, 309).

6. Знаходячи, вибираючи, використовувати, виписувати з тексту. Оце хочу зладити видання своїх віршів.., витягну дещо з попередніх своїх збірників,.. а то ще додам дещо нового (Леся Українка, V, 1956, 320); Ламає [Юхим] всі перешкоди й незвичайно радіє й дивується, коли удається йому витягнути із книги рідну фразу (Степан Васильченко, I, 1959, 360); — Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони — і всі проти мужика (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 349).

7. Видаляти що-небудь з чогось через всмоктування, висмоктування, за допомогою протягу і т. ін. Його [дим] витягав величезний ковпак над трубою паровоза (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 312);
//  тільки док., розм. Випити багато або все (звичайно про алкогольні напої). Витягли [хорунженко з панотцем] самотужки по носатці тернівки, а вишнівкою на дорогу напили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 195); — А ну, пораднице! — промовляє Федір до пляшки. — Заговори мою тугу! — і витягне зразу до половини (Панас Мирний, IV, 1955, 230).
 Витягати (витягти, витягнути) жар — знижувати високу температуру (про дію примочок або лікарських рослин, при кладених до хворого місця).

8. Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах). Ніколи ще Оленка не співала з таким запалом. На всю силу легенів, щиро виводила. Треба знати, що на сільськім кутку краще вже ніхто не витягав (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 60); На всю душу заливався Данько, витягував на найвищих нотах, аж жили набрякали на шиї (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 270); Він ухопив хлопця за вухо, покрутив його так, що сей поневолі витягнув високе «ой» (Іван Франко, IV, 1950, 220).

9. тільки док., також без додатка, розм. Витримати, осилити. У нього справи поки що йшли непогано. Вже здав українську мову і має дві п'ятірки, попереду ще російська та історія. Ну, та нічого, витягне. Він жилавий (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 108);
//  Виконати що-небудь, справитися з чимсь. В обід здивували хлопці механіка. Обідню перерву.. скоротили на півгодини. Боялися — не витягнуть до двадцять п'ятого жовтня (Микола Трублаїні, I, 1955, 134); Окремі бригади можуть брати такі зобов'язання, але цех такого плану не витягне (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 109).

10. розм. Бити батогом, нагаєм, києм і т. ін., протягуючи по тілу. Козак вип'є кухоль горілки, закусить, а тоді бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 226); Кірасирський офіцер підбасував конем і витягнув Дзевалтовського нагаєм по плечах... (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 156).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 521.

Коментарі (0)