в означеннях
Тлумачення, значення слова «виточувати»:

ВИТОЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею. У нас є чудова майстерня. Тут ми вивчаємо мотори, навчаємось виточувати на верстатах різні речі (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 216); Як зварили хлопці сталь, Токар виточив деталь (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 84); Ось соснина пахне, це — да! Поки виточиш з неї, приміром, ніжку до столу — п'яний робишся (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 79);  * Образно. Говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (Олесь Гончар, I, 1954, 87).

2. Вистругувати що-небудь з дерева, вирізувати з каменю і т. ін., дуже добре вирівнюючи, вигладжуючи поверхню. Не минувши дрібниці ні однієї, Шхуну з жовтої кості виточує він (Леонід Первомайський, II, 1958, 94).

3. Робити гострим; вигострювати.  * Образно. Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка, I, 1951, 126).

4. Вигризаючи, виїдаючи, вирізуючи або ударяючи, робити в чому-небудь заглибину, виїмку. Зсередини [деревини] шашіль виточує гниле суччя (Панас Мирний, III, 1954, 23); Сила удару кожної піщинки невелика, але.. вона в твердій породі виточує заглиблення (Фізична географія, 5, 1956, 109).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 516.

Коментарі (0)

ВИТОЧУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ВИТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Повільно випускати рідину крізь вузький отвір; виціджувати. Розплакуються берези, і винахідливий ветеринар Гнат Яворина виточує з них сік для поранених і простуджених (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 32); Хто може виточити кров мого серця, коли я ще живий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 417);  * Образно. Відчув [Івоніка], як страх виточив йому краплі поту на чоло (Ольга Кобилянська, II, 1956, 206).

2. перен. Поступово забирати, віднімати що-небудь у когось, позбавляти чогось. [Монтаньяр:] Якби так без крові я з тебе виточити міг ідею, то кров і тіло хай би пожили (Леся Українка, II, 1951, 166); Мені бої не виточили сили, І, надточивши, не зрідили кров (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 41).
Виточити сльози (з очей) — своїми вчинками, діями примушувати когось плакати. Вона кинулася була розважати Пріську,.. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Панас Мирний, III, 1954, 19); А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (Олекса Стороженко, I, 1957, 348).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 516.

Коментарі (0)