ВИТОЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею. У нас є чудова майстерня. Тут ми вивчаємо мотори, навчаємось виточувати на верстатах різні речі (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 216); Як зварили хлопці сталь, Токар виточив деталь (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 84); Ось соснина пахне, це — да! Поки виточиш з неї, приміром, ніжку до столу — п'яний робишся (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 79); * Образно. Говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (Олесь Гончар, I, 1954, 87).
2. Вистругувати що-небудь з дерева, вирізувати з каменю і т. ін., дуже добре вирівнюючи, вигладжуючи поверхню. Не минувши дрібниці ні однієї, Шхуну з жовтої кості виточує він (Леонід Первомайський, II, 1958, 94).
3. Робити гострим; вигострювати. * Образно. Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка, I, 1951, 126).
4. Вигризаючи, виїдаючи, вирізуючи або ударяючи, робити в чому-небудь заглибину, виїмку. Зсередини [деревини] шашіль виточує гниле суччя (Панас Мирний, III, 1954, 23); Сила удару кожної піщинки невелика, але.. вона в твердій породі виточує заглиблення (Фізична географія, 5, 1956, 109).