ВИТО́К, тка, чол.
1. Закручена частина чого-небудь виткого, звивистого; закруток. Й досі пам'ятую.. Пишний кудель, що з витками Ніжну шию обвивав (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 349); Потилиця його з рудими витками волосся звернена до Поляруша (Михайло Стельмах, Хліб.., 182).
2. Один оберт гвинтової, спіральної лінії нарізки,
дротяної обмотки і т. ін. Оксана дістала аркуш
ватманського паперу з схемою контролера для шукання
замкнених витків у котушках (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє,
1959, 622);
// Один оберт рухомого предмета навколо
чого-небудь. Програма першого польоту людини [у
космосі] була розрахована на один виток навколо Землі
(Наука і життя, 5, 1961, 16).