в означеннях
Тлумачення, значення слова «витоплювати»:

ВИТОПЛЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., ВИТОПИТИ, плю, пиш; мн. витоплять; док.

1. тільки док., перех. і неперех. Спаливши яке-небудь паливо в печі, грубі і т. ін., нагріти приміщення або зготувати при цьому страву. І ти осталася, небого. І не осталося нікого 3 тобою дома. Наготи Старої нічим одягти І витопить зимою хату (Тарас Шевченко, II, 1953, 195); — Робота моя неважка, — витоплю піч, зварю їсти (Панас Мирний, III, 1954, 74); Лисичка змерзла та й побігла в село вогню добувати, щоб витопить (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 8);
//  Закінчити топити в печі, грубі і т. ін. Демко в хаті довго ждав на брата. Жінка його уже витопила в печі (Іван Франко, VIII, 1952, 205); У хаті — справжня текстильна фабрика. Як тільки витоплять жінки, мерщій за прядки сідають (Андрій Головко, II, 1957, 89).

2. перех. Нагріваючи сало, вощину, виділяти жир, віск.  * Образно. — Побачить вона [Параска]! згадає тоді мене, як чорти витоплять з неї те сало, що придбала в піст (Нечуй-Левицький, II, 1956, 18).

3. перех. Добувати, виділяти метал, розжарюючи руду. Порались біля горнил і чорношкірі гамарники, витоплюючи залізо (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 329); Скільки витопив металу мій хороший, добрий дід (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 174).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 514.

Коментарі (0)

ВИТОПЛЮВАТИ 2, юю, юєш, недок., ВИТОПИТИ, плю, пиш; мн. витоплять; док., перех. Топити у воді всіх або багатьох. Розсію, розвію я сам ворогів, В дунайській їх витоплю хвилі, А сам відпочину посеред степів, З конем на високій могилі... (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 89); Тухольці, очевидно, не хотіли дожидати, аж поки вода настілько прибуде, щоб спокійно витопити нужденні останки монголів (Іван Франко, VI, 1951, 132).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 515.

Коментарі (0)