в означеннях
Тлумачення, значення слова «витоптувати»:

ВИТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОПТАТИ, пчу, пчеш, док., перех.

1. Псувати або знищувати посіви, городину, траву і т. ін., топчучи їх. — Ну, не буде ж у тебе хоч на городі нічого! — сичить, одужавши, баба.. Вийшла баба на город, давай витоптувати (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 195); Кіннота ворога витоптувала посіви, руйнувала села й міста (Павло Тичина, III, 1957, 91); Шкідливих горобців та гав Він [Осел] щиро так ганяв, Що витоптав всі кавуни і дині (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 106);  * Образно. Зажурилась Україна, Бо нічим прожити, Витоптала орда кіньми Маленькії діти (Українські народні думи.., 1955, 11).

2. Часто ходячи по тому самому місцю, утоптувати, прокладати стежку, дорогу і т. ін. Тут я всі стежечки витоптав (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 350);
//  Топчучи, стискувати, зменшувати в об'ємі. Дід Остап вивершив скирту, старанно витоптуючи її, наспівує (Григорій Епік, Тв., 1958, 594).

3. Вибивати, ходячи по чому-небудь, топчучи щось. Там біля стога стояла пара волів, що саме перед хвилиною витоптувала ногами зерно із снопів (Осип Маковей, Вибр., 1956, 411).

4. рідко. Зношувати взуття. Витоптала черевички, по садочку проходжаючи (Павло Чубинський, V, 1874, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 515.

Коментарі (0)