ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш. недок., розм. Виявляти примхи, вигадувати що-небудь; вередувати. Ну, годі витребенькувати! Слухай сюди (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 86); — Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра, а як зв'язали руки, то зараз і почне витребенькувати... І те не так, і друге не по ній!.. (Панас Мирний, II, 1954, 244).