Словник української мови

ВИ́ТРІШКИ, ів, мн., розм. Витріщання очей; розглядання кого-, чого-небудь. Не дуже розгонився купувати заробітчанський люд, вдовольняючись більше витрішками, безкоштовно користуючись видовиськом численних ярмаркових спокус (Олесь Гончар, I, 1959, 38); Перерва між лекціями. Йде велике переселення студентів з аудиторії до аудиторії, штовхання в коридорах, витрішки (Павло Загребельний, День.., 1964, 173).
♦ Витрішки продавати (купувати, ловити, їсти і т. ін.) — нічого не роблячи, дивитися, роздивлятися навкруги. — А я більше не піду до їх сидіти в кутку та витрішки продавати, — сказала писарша (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 137); І пішов [Пархім] по базару витрішків їсти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 476); — Навіщо нам туди йти? Витрішки купувати я не хочу (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 11); Іти на витрішки — іти, роздивляючись навкруги, дивлячись на кого-, що-небудь. — Ти думаєш, як ти йдеш до церкви витріщати очі на дівчат, то й всі молодиці й дівчата ідуть до церкви на витрішки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 120).