ВИ́ТРИМКА, и, жін.
1. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах. Вона підійшла ближче до столу президії. Зібрала всю свою силу й витримку (Іван Микитенко, II, 1957, 383); Витримку, розсудливість і спокій Ми повинні завжди зберігать (Микола Шеремет, Генерал Орленко, 1948, 36).
2. Те саме, що витримування. Довгорічна витримка вина.
3. Час при фотографуванні, протягом якого залишається відкритим об'єктив фотоапарата. Я не завжди давав потрібну витримку, коли фотографував останні години Севастополя (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 536).