ВИТВЕРЕ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ТВЕРЕЗИТИСЯ, ежуся, езишся, док.
1. Ставати тверезим після сп'яніння. Він ось уже кілька місяців майже не витвережується, вкрай розбестився, втратив людську подобу (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 237); — Усе, що має [Довбня], проп'є.. Візьмуть тоді у шпиталь; вилежиться, витверезиться, і вийти б — та ні в чому (Панас Мирний, III, 1954, 200); Іван Тимофійович вже, видно, добре витверезившись, сидів блідий, перемучений (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 196).
2. перен. Ставати здатним міркувати, мислити, сприймати що-небудь, діяти без зайвої самовпевненості, запальності або мрійливості.