в означеннях
Тлумачення, значення слова «вити»:

ВИТИ 1, ви́ю, виєш, недок.

1. Видавати протяжні, високі та жалібні звуки (про собак, вовків та деяких інших тварин). Чуючи такий ґвалт, собаки то брехали, а то вже стали вити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 172); В пустині вили шакали (Іван Франко, XIII, 1954, 282); Десь вийшли звірі з темних хащ і виють тужно... (Володимир Сосюра, I, 1957, 460);  * Образно. І хай минуле виє вовком і по-гадючому шипить, — Ми радісним гаптуєм шовком Тканину років і століть (Максим Рильський, Поеми, 1957, 43).

2. Утворювати звуки, подібні до виття (про явища природи). По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу (Тарас Шевченко, I, 1951, 48); Страшна була осіння ніч: скрипів будинок, буря вила (Павло Тичина, II, 1957, 105);
//  Утворювати довгі протяжні звуки (про механізми, машини і т. ін.). Над містом гудуть ворожі бомбардувальники і десь на околицях виють сирени (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 400).

3. розм. Голосно і протяжно стогнати. Чувся нестямний крик людей — одні вили та голосили, другі хижо реготалися (Панас Мирний, IV, 1955, 333); [Кассандра:] Я чую крик... ридає, плаче, скиглить, виє, виє... то наша мати!.. Я пізнала голос!.. (Леся Українка, II, 1951, 261).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 509.

Коментарі (0)

ВИТИ 2, в'ю, в'єш, недок., перех.

1. Скручуючи, зсукуючи, з'єднувати в одне ціле (волокна, нитки і т. ін.). Синові дав волоки вити (Словник Грінченка);
//  Робити, сплітаючи з чого-небудь. Вінок виходив великий, пелехатий, але Дарка хапалась вити скоріше і ні на що не вважала (Леся Українка, III, 1952, 653);  * Образно. В'є тобі [О. С. Пушкіну] вінок Радянська Україна (Максим Рильський, I, 1956, 363);
//  Влаштовувати (гніздо — про птахів). А над тою ямою стояло дерево, а на дереві дрозд гніздо в'є (Іван Франко, IV, 1950, 60); Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3).
Вити гніздо див. гніздо.

2. Закручуючи волосся, робити кучері. — Яке волосся м'якеньке... йому в кучері волосся в'ють? (Марко Вовчок, I, 1955, 377).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 509.

Коментарі (0)