ВИТИРА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВИ́ТЕРТИСЯ, труся, трешся, док.
1. Витирати себе. Тепер оце я щоранку витираюсь холодною водою (Леся Українка, V, 1956, 227); Ігор спохвачується, бризкає водою Костеві в обличчя. Обидва з реготом витираються (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 28); Данюша, червоний і спітнілий, витерся хусточкою й повів розгублено плечима (Андрій Головко, II, 1957, 143).
2. Від частого носіння ставати потертим,
зношуватися (про одяг). Комір витерся;
// Від частого тертя
ставати гладким, стертим. Держак витерся.
3. Пас. до витирати 5. У терковому апараті [коноплемолотарки] насіння витирається з головок (Технічні культури, 1956, 201).