в означеннях
Тлумачення, значення слова «вивершувати»:

ВИВЕРШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИВЕРШИТИ, шу, шиш, док., перех.

1. Робити верх на будівлі, стогу, скирті і т. ін. Скирта. Її вершить Дубовик. Він вивершує її так, що скирта напевне затече (Григорій Епік, Тв., 1958, 593); Як козак дівка! Віз снопів накладе, копицю вивершить, — справиться за мужика (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 25).

2. Наповнювати що-небудь вище країв, з верхом. Наказувала [Марина] робочим, щоб, вигрібаючи із засіків борошно, не дуже мірки вивершували й насипали в підставлені людьми мішки та лантухи (Панас Мирний, IV, 1955, 256).

3. Закінчувати що-небудь будувати, створювати; закінчувати якусь роботу, дію і т. ін. Гуртки робітників працюють коло будови: хто робить цеглу, хто носить мул та воду.., інші.. вивершують колони (Леся Українка, II, 1951, 242); Другого дня, коли вивершували гребельку, вода вкрила всю глибоку балку (Василь Кучер, Вогник, 1952, 16); — Добрий будиночок буде. На два тижні раніше строку вивершили (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 6); Якщо за добу в молотарку Дадуть мої руки сто кіп,.. То вивершим ми хлібоздачу І будемо перші в строю!.. (Степан Олійник, Вибр., 1959, 118);
//  Бути закінченням чого-небудь. Вертяться на думці якісь чулі, прекрасні слова, що вивершують вірш (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 260).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 363.

Коментарі (0)