в означеннях
Тлумачення, значення слова «вивертатися»:

ВИВЕРТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВИВЕРНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Перекидатися, перевертатися нижнім або внутрішнім боком назовні. З глибин і ям [річки] вивертаються брудно-білими черевами вгору контужені на смерть [вибухами] соми, коропи, щуки (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1954, 524); Дужі коні не йшли, а бігли, з-під полички плуга виверталася масна скиба, що вилискувалася проти сонця (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 201); Спідня, товста та широка [губа] так вивернулась, що на їй аж шкура натяглась і лисніла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 15).

2. Перекидаючись, вивалюватися, випадати з чого-небудь. Дитина вже лежала на землі, вивернувшись з коробки (Панас Мирний, I, 1954, 12).

3. Спритно повертаючись, уникати чого-небудь, звільнятися від чогось. Вона [сусідка] міцно тисне руку мамі і гладить по голові Серьожу, але Серьожа вивертається (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 74); Гриць вивернувся з поліцаєвих рук (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 90); Я спробував дістати її [дівчинку] кулаком, але вона вправно вивернулася (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 12);
//  Повертаючись, вилізати звідки-небудь, показуватися назовні. З-під картопляного куща вивернувся білий товстий гробак з жовтою голівкою (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 104); — Одарко, Одарко-о! Біжи швидше-швидше! — гукала купка дівчаток до білявої дівчини, що вивернулась з-за сусідньої ліси (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 98);
//  перен. Спритно, вдало виходити із скрутного становища. [Терпилиха:] Отак вона приговорками та одговорками і вивертається; а до того іще як придасть охання та сльоз, то я і руки опушу (Іван Котляревський, II, 1953, 20); Сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 151).

4. Робити круті повороти. Він сміливо спускався з гір [на лижах], вивертався між дерев, як білка (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 10); З майдану машина вивернулась на Катерининську вулицю і помчала повним ходом (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 532).

5. перев. док., розм. Лягати або сідати, розкинувшись. Вивернувся [чоловік] на увесь піл та й спить, як зарізаний (Любов Яновська, I, 1959, 82); [Голоси:] А ти чого, Мавро, вивернулась. Вставай, гладка, копиці не розтовкуй (Степан Васильченко, III, 1960, 136).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 362.

Коментарі (0)