ВИЖИЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка, розм. Настирливо домагаючись, одержати щось у кого-небудь. — В цього [Грицька] вижилиш, коли лишне взяв! Цей віддасть! — чулося поміж народом (Панас Мирний, III, 1954, 26); [Дід:] Тягне [Коломійчиха] людей до волості, щоб опросити за борги; хто, мовляв, признається, — тому така-то скидка і пільга. [Степан:] Хитро! Піймає за язик і обдере, і пільгу оту вижилить... (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 320).