в означеннях
Тлумачення, значення слова «виживати»:

ВИЖИВАТИ, аю, аєш, недок., ВИЖИТИ, иву, ивеш, док.

1. неперех. Залишатися живим, незважаючи на небезпеку, тяжке захворювання, важкі умови існування і т. ін. І виживав [Микита]. А як бійці звільнили Вкраїну нашу — до синів пішов (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 224); Семен Лодиженко буде жити? Він виживе, не вмре? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 377);  * Образно. Виживе мова, виживе й вітчизна (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 381).

2. тільки док., неперех. Мати змогу прожити, проіснувати де-небудь за рахунок якихсь коштів, засобів. Густав брався вижити у Львові за 1000 гульденів (Іван Франко, III, 1950, 379); Натурально, з грядки цибулі вижить не можна, доведеться на старість служити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 394);
//  Прожити певну кількість років. Поспитала її, чи вона вже багато вижила віку (Марко Вовчок, I, 1955, 377); У тітки Маруся вижила чотири роки. Важко їй там було жити! (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 151).

3. перех., перен. Створивши кому-небудь нестерпні умови, примушувати залишити місце проживання, роботу і т. ін. — Ти знаєш, Ганно, театр мені доведеться покинути. — Що трапилось? Хто тебе виживає? (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 45); І її [Христю] вижили з села, і її одірвали від рідної хати, випхнули в найми на глум чужим людям (Панас Мирний, III, 1954, 116); В розпалі чого тільки не наговорить жінка.., мовляв, він [Остап] і дітей розігнав з дому, тепер і її хоче з хати вижить! (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 263);
//  Знищувати, ліквідувати що-небудь. Паперовий бюрократизм виживаємо (Остап Вишня, II, 1956, 97).
Виживати (вижити) з розуму — від старості позбуватися розуму, здорового глузду. — Слухай, стара. Коли з розуму вижила, то держи і язик за зубами, — суворо почав він (Панас Мирний, III, 1954, 300); — Що він меле? Левкой — це левкой, а матіола — це матіола. З розуму вижив старий (Іван Ле, Право.., 1957, 103).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 395.

Коментарі (0)