ВИЗНАВАТИ, наю, наєш, недок., ВИЗНАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Вважати дійсним, законним, стверджувати своєю згодою, позитивним ставленням право на існування кого-, чого-небудь. Хто визнає боротьбу класів, той не може не визнавати громадянських воєн.. (Ленін, 23, 1950, 65); Запорізьке козацтво не визнавало шляхетської Польщі і підтримувало тісні зв'язки з Російською державою (Історія УРСР, I, 1953, 290); Старий визнав її [невістку], проте сорочки сам собі пере (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 303).
2. перех. і неперех., також із спол. що. Одверто
признаватися в чому-небудь, погоджуватися з чимсь,
стверджувати істинність чогось. [Дремлюга:] Наша
область ніколи не була серед останніх.. Недоліки є, визнаю
(Олександр Корнійчук, II, 1955, 296); — Визнаю, що, може, не тут
мені з вами треба говорить (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 123);
— Не так було б мені свою праву руку одрубати важко,
як тую правду визнати-вимовити (Марко Вовчок, I, 1955,
153); Він визнавав і зараз може вголос визнати, що
опоненти не завжди додержувались правил наукової дискусії,
вдавались і до недозволених прийомів (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1956, 26);
// Упевнившись у чому-небудь, вирішувати
щось. Ісен-Джан визнав найкраще зникнути за першим
горбом скель (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 249).
3. перех. Вважати кого-, що-небудь за кого — що, ким, чим. Майнула в пам'яті обполіскана ранковим Чадаком [річкою] пругка постать. Коли б завмерло стала — за шедевр монументу краси дівочої визнав би (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 127); Шофер .. почав лаштувати свої вудки, бо принципово не визнавав спінінга за серйозну рибальську снасть (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 46).
4. тільки недок., перех. Дотримуватися того чи іншого віросповідання. Вимирали звільна старці, тямущі давньої віри, а хоч деякі й жили ще, то вже не сміли визнавати її одверто (Іван Франко, VI, 1951, 110).
5. із спол. що, діал. Дізнаватися. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині (Словник Грінченка).