Словник української мови

З-ПОНАД, прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, через верхній край якого спрямовано дію, рух. Так застало його й ранішнє сонце, коли визирнуло з-понад чорних бориславських дахів (Іван Франко, V, 1951, 409); Заглиблений у книг нових і давніх стоси, Він слухав голоси з низин і з-понад хмар (Максим Рильський, I, 1960, 324);
//  Уживається при вказуванні на предмет, місце, у безпосередній близькості від якого починається якась дія. Далеко десь з-понад самого Бугу сірою грудочкою покотився у село заєць (Михайло Стельмах, I, 1962, 128).