в означеннях
Тлумачення, значення слова «з'являтися»:

З'ЯВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., З'ЯВИТИСЯ, з'явлюся, з'явишся, док.

1. Приходити, прибувати куди-небудь. Стурбований, що вона [Раїса] не з'являється на обід, о. Василь заходив у школу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 325); Кожного вечора дід Галактіон з'являється до голови колгоспу й рапортує: — За минулий день ніяких подій не було (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); Був [Калиновий] один в бухгалтерії, бо жоден з його колег не з'явився сьогодні на роботу (Іван Франко, VI, 1951, 154); — О, нарешті з'явився бурлака, — радо стрічає батько Романа (Михайло Стельмах, I, 1962, 135);
//  Приходити, прибувати в офіційну установу, до службової особи за викликом, наказом або в якійсь офіційній справі. Всю ніч Кутузов приймав генералів, що один за одним з'являлися з рапортами (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 302); Він [Гнат] послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук'яновичу негайно треба з'явитися в сільську Раду..» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 151);
//  Приїжджати, прибувати в який-небудь населений пункт, у якусь місцевість. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з'явився Гуща (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65); Петро Недоля з'явився в Алатирі років два тому десь аж із Петербурга і вміло керував робітниками (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 12);
//  рідко. Наставати (про ніч, день і т. ін.). Удосвіта.. виносив [Микола] помийницю, порався на дворі, аж поки не з'являвся день (Юрій Яновський, I, 1958, 51); Ранок з'явився несподівано (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 79).

2. Показуватися де-небудь, ставати доступним зорові, видним; появлятися. В одчиненому вікні, ліворуч від гайкових середніх дверей, з'являється Любов (Леся Українка, II, 1951, 7); Дельфіни ніби гралися, то з'являючись на поверхні, то зникаючи під водою (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 109);
//  Поставати в уяві, в пам'яті; привиджуватися. Як тільки Остап розплющив очі, дідусь ховавсь у комиші, але доволі було заплющити їх, як дідусь знов з'являвсь і слухав пригоди Остапові або оповідав про себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 365); Давно я скінчив воювати, Та довго ще по війні Солдати мої і гармати З'являлися в мирному сні... (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 39); Андрій лежав і дивився в небо. У небі сяяли мільйони зірок. На мить з'явився образ панночки і зник (Олександр Довженко, I, 1958, 226).
 З'являтися (з'явитися) на люди — те саме, що На люди виходити (показуватися і т. ін.) (див. люди). На люди він [бандит] з'явитись не міг (Михайло Стельмах, II, 1962, 293).

3. Ставати наявним де-небудь; бути в наявності. Вечорами.. вони [тітки] сідали довкола обіднього столу, на якому тепер з'являлася ціла купа білого шмаття (Юрій Смолич, II, 1958, 21); Паніматка догадалась, і на столі з'явився маленький графинчик з горілкою й маленька чарочка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 57); «Коли б тільки за Ставищем гнила вода не з'явилася), — знову гупає в голові та сама думка (Михайло Стельмах, I, 1962, 76); — Степане, лихі люди з'явилися в тайзі (Олександр Довженко, I, 1958, 113);
//  Виявлятися, ставати помітним (про риси характеру й поведінку людини, вираз обличчя і т. ін.). В його поведінці поступово зникли деяка запобігливість і острах, а натомість з'являлась горда рішучість, упевненість, навіть зухвальство (Олесь Гончар, III, 1959, 201); У поета знов з'явився на обличчі жорстокий вираз (Леся Українка, III, 1952, 704);
//  перев. док., перен. Почати діяти, виявити себе в діяльності. З'явитися на міжнародній арені;
//  Виходити в світ, ставати опублікованим (про літературні, наукові та ін. твори); друкуватися. Коли з'являлася стаття Грабовського, молодь читала газету [«Сибирский листок»] з особливим інтересом (Радянське літературознавство, 1, 1965, 61).
 З'явитися друком див. друк; З'явитися на горизонті (обрії) див. горизонт.

4. Зароджуватися, утворюватися. Був час, коли держави не було. Вона з'являється там і тоді, де і коли з'являється поділ суспільства на класи, коли з'являються експлуататори і експлуатовані (Ленін, 29, 1951, 421); Я вже сказав: із нічого з'являтися речі не можуть. Як і не можуть, скажімо, у повне ніщо обертатись (Микола Зеров, Вибр., 1966, 131); — Ви ось по десять класів покінчали, проте й досі не знаєте, що раніше з'явилось в природі: курка чи оце яйце? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 119);
//  Виникати (про почуття, думки і т. ін.). У полковника Тіца, що перебував у стані надзвичайного нервового напруження, з'явилось бажання застрелити генерала (Олександр Довженко, I, 1958, 359).
 З'явитися на світ див. світ.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 743.

Коментарі (0)