в означеннях
Тлумачення, значення слова «з'їздити»:

З'Ї́ЗДИТИ, з'їжджу, з'їздиш, док.

1. неперех. Поїхати куди-небудь і, побувши там, повернутися назад. От, коб не недуга, я би був уже досі з'їздив на Україну, поробив потрібні студії і взявся до діла! (Іван Франко, I, 1955, 351); Наступний день був у Панаса вихідний. Тож він вирішив з'їздити на село, узявши днів на два відпуск (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 231).

2. перех. Здійснюючи поїздки, побувати у багатьох місцях. — З'їздили ми Польщу і всю Україну, А не бачили такої, Як се Катерина (Тарас Шевченко, II, 1953, 129); З'їздив [Остап] з ним багато чужих сторін, бачив багато світу і перед дворовими вихвалявся тим... (Панас Мирний, IV, 1955, 29);
//  Об'їздити яку-небудь територію, місцевість у всіх напрямках. Управитель уже трьох огирів заганяв, два повіти вздовж і впоперек з'їздив, та ніхто не прийшов із косами і серпами на лан (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 579).

3. перех., розм. Те саме, що заїздити 1. З'їздив коника, з'їздив другого (Словник Грінченка).

4. неперех., по чому, вульг. Те саме, що ударити. Як до Турна примостився [Лик], То в'їздив добре по зубах (Іван Котляревський, I, 1952, 236); — Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з'їздив би вам по пиці, але ви самі бачите, який я безсилий (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 583.

Коментарі (0)

З'ЇЗДИ́ТИ див. з'їжджати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 583.

Коментарі (0)