в означеннях
Тлумачення, значення слова «з'їжджати»:

З'ЇЖДЖАТИ, аю, аєш і розм. З'ЇЗДИТИ, з'їжджу, Уїздиш, недок., З'ЇХАТИ, з'їду, з'їдеш, док.

1. Їдучи, спускатися звідки-небудь. З крутого шпиля з'їжджали два вози з снопами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275); Коли Дорош з'їжджав із гори, йому довелося трохи притримати Ластівку, щоб дати дорогу пастушкам, що зганяли в долину артільну отару овець (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 204); Коли з'їздили в лісі з гори, ..віз перевернувся (Лесь Мартович, Тв., 1954, 221);
//  Їдучи зверху, потрапляти куди-небудь. [Пастух:] А тепер, гляди, коли б на гарній кришталевій брилці не з'їхала з гори у діл принцеса (Леся Українка, II, 1951, 201);
//  Ковзаючись, сповзати, скочуватися вниз. Два рази з'їжджала [Фатьма] коліньми по дереву вниз (Юрій Яновський, I, 1958, 62); Стежка щораз стрімкіша. Треба добре триматися за гриву коня, щоб не з'їхати на землю (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 242).
 З'їхати на берег — відправитися, піти з корабля на берег. Ішов час другої вахти, але відпочинку ніхто не мав. Вся підзмінна вахта з'їхала з капітаном на берег (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 17).
З глузду з'їхати див. глузд.

2. Їдучи, звертати куди-небудь. Невдовзі вони повернулись до своїх підрозділів, енергійно віддаючи накази: з'їжджати з шосе, маскуватись… (Олесь Гончар, III, 1959, 95); Ось перша гармата з'їхала з бруку на вкатоний.. шлях і немов випала з загального гуркоту (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 65).

3. Зсовуватися, сповзати з свого місця. Очіпок на Марії все з'їжджав на. потилицю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 116); На постелі, розпластавшись, спить Дмитрій. Голова з'їхала з подушки, рука звісилась на підлогу (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 214).

4. перен., розм. Непомітно переходити на іншу тему, тон (у розмові і т. ін.). Інколи збивалися співаки з ритму, інколи з'їжджали на полутони (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 27); Як почали гомоніти [Христя з Палажкою] — мало не до півночі. Зрештою й самі не помітили, як з бур'янів перескочили на Тимоша, а далі й на Василя Борового з'їхали... (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 63).

5. перен., розм. Втрачати попереднє становище, успіхи і т. ін. — Що я додому напишу? Був моряк і на піхоту з'їхав (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 67); Остаточно з'їхав [Олег] на «посередньо» по всіх дисциплінах (Олесь Донченко, II, 1956, 432).

6. рідко. Виїжджати, вирушати куди-небудь або звідкись. Пани під той час з'їхали у гостину, кудись на чужу сторону, до якихсь там своїх родичів (Марко Вовчок, I, 1955, 170); З'їхати з села.

7. заст. Приїжджати, заїжджати куди-небудь. Купці з'їжджають на двір (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 475); З'їхав [податковий комісар] до мене, оелянув.. мій лісок, мій склад сухого дерева (Іван Франко, II, 1950, 131).

8. рідко. Їдучи, підніматися вгору. Вдаривши каблуками коня, пустився [Джмелик] вскач за підводами, що вже з'їжджали на Беєву гору (Григорій Тютюнник, Вмр, 1964, 88); Він з'їхав на гору, Христя уже стояла там на самому краї зеленого моріжка і обдивлялася околицю (Панас Мирний, III, 1954, 299).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 582.

Коментарі (0)