в означеннях
Тлумачення, значення слова «за»:

ЗА 1, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. за виражають:

Просторові відношення

1. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін.: а) за межі яких спрямовані дія, рух (знах. в.). — Горе моє! Горе! — Та й пішов [козак], торбину взявши, За синєє море! Шукать долі (Тарас Шевченко, II, 1963, 127); Дівчата десь далеко співали веснянку. Галя, почувши, вийшла за ворота послухати (Панас Мирний, IV, 1955, 119); Як вийшов за село Давид, гудів тільки дріт на телефонних стовпах (Андрій Головко, II, 1957, 78); б) позад, по другий бік яких хто-, що-небудь знаходиться, міститься, перебуває або щось відбувається (оруд. в.). Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними квітник (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392); Десь за горами Україна, Його кохана сторона (Володимир Сосюра, II, 1958, 351); В цю мить залящав кулемет за ліском (Микола Бажан, I, 1946, 122);
//  У сполуч. із сл. сідати (сидіти, сісти), стояти (стати) і т. ін. уживається при вказуванні на предмет, біля якого хто-небудь розташовується, щоб виконати певну дію, або хтось знаходиться, виконуючи що-небудь. Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать (Іван Котляревський, I, 1952, 205); Галя пообідала і сіла за піаніно (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 9); Хай буде мир, щоб нам щодня Учитися за партою (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 72); За рулем сидів маленький боєць (Олесь Гончар, III, 1959, 90).

2. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., безпосередньо за якими хто-небудь іде, щось рухається. Побігла дівчинка за саньми... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 72); Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 469); Часом ми помічали баранця на червоній хвилі й зіскакували на ноги, бігли вбік, доки за нами гналися розгнівані води (Юрій Яновський, II, 1958, 51); Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 51);
//  Уживається при означенні того, в напрямку руху чого також хто-, що-небудь рухається. — Пливи, пливи, моя доню, Дніпром за водою. Та випливи русалкою (Тарас Шевченко, I, 1963, 358); Хай спогади линуть за вітром, Немов голубі пелюстки!.. (Максим Рильський, I, 1960, 186).

Часові відношення

3. з род. в. Уживається при вказуванні на час, період, коли що-небудь відбувається або відбувалося. Була в Латії синагога, Збудована за давніх літ (Іван Котляревський, I, 1952, 192); У галасі мені хтось показав Край столу місце і значущо мовив: Тут за часів Паризької комуни Промову виголосив Клемансо (Максим Рильський, III, 1961, 265); За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино (Олесь Гончар, III, 1959, 376);
//  Уживається при вказуванні на особу, в період життя або діяльності якої здійснюється, відбувається що-небудь. — Так нехай, — думає, — дитина нагуляється, поки молода, та згадує, як добре було за батька жити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 255); Було вже так одного разу, ще за царя, що повиходили сюди ж таки люди зустрічати архієрея, ..а вийшло так, що не архієрей їхав, а п'яний Григорій Сірик гнав панських коней (Олександр Довженко, I, 1958, 80);
//  Уживається при вказуванні на предмет, явище, при наявності якого що-небудь відбувається. Він поспішав, щоб за сонця увійти в місто (Петро Панч, I, 1956, 552); Виїхати треба було рано, щоб ще за холодка пригнати биків до лісу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 241).

4. із знах. в. Уживається при вказуванні на відрізок часу, протягом якого що-небудь відбувається. Змолотили [люди жито], нівроку їм, За одну годину (Тарас Шевченко, II, 1953, 15); Боюся перечитати те, що написав за останні дні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 149); П'ять ораторів зміняється за хвилину — та кортить усім говорити (Олександр Довженко, I, 1958, 44); Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду? (Андрій Головко, II, 1957, 96); Люди за війну злими поробилися. Та що люди — бджола злішою стала! (Михайло Стельмах, II, 1962, 75).

5. із знах. в. Уживається при вказуванні на строк, проміжок часу, після якого що-небудь відбувається. За місяць я пришлю Вам рукописи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 203); А ще за хвилину на польовій доріжці попід посадкою задеркотіли мотоцикли (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 129); Поїзд прийде за півгодини (Юрій Яновський, II, 1958, 96).

6. із знах. в. Уживається при вказуванні на період, який відділяє одну дію від іншої наступної, на певний час перед чим-небудь. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (Степан Васильченко, II, 1959, 267); І саме перед тим за день жінка Кушніренкова приходила на хутір (Андрій Головко, II, 1957, 29); Ми приїхали за 15 хвилин до десятої (Юрій Яновський, II, 1958, 119).

7. з оруд. в. Уживається при вказуванні на послідовну зміну однієї дії, стану, особи, предмета, явища іншою дією, станом і т. ін. Похилилась, Заплакала [Ярина] знову... А за нею й старий батько (Тарас Шевченко, I, 1951, 281); Шаланди, розпустивши паруси, похляскавши ними на тихому вітрі, одна за одною відриваються від берега (Юрій Яновський, II, 1958, 45); — Партачі! Партачі! Партачі! — кричав він за кожним невдалим пострілом (Олесь Гончар, III, 1959, 52).

8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на одночасність, паралельність різних дій, занять і т. ін. Я всі вечори просиджував за переглядом перекладів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 386); За кавою Мержинський розповів їй ще чимало цікавого (Микола Олійник, Леся, 1960, 206).

Причинові відношення

9. із знах. в. Уживається при вказуванні на причину, підставу якої-небудь дії або стану. Подякував за хліб, за сіль І за науку добрим людям (Тарас Шевченко, II, 1953, 50); [Молодий хлопець:] Прости мені за згірдне слово, брате (Леся Українка, II, 1951, 145); — Трохим? боюсь зійтися з ним: 3 весни ще злий він за ягнятко! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 32); Дехто почав сперечатися за місця в машинах (Юрій Яновський, II, 1958, 60); — Коли ж я зраджу, — хай скарають мене за це товариші! (Володимир Сосюра, II, 1958, 486).

10. з оруд. в. Уживається при вказуванні на об'єкт, що є перешкодою до певної дії. Тепер мені спокійніше, а то я за турботами не міг часом спочивати як слід (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 328); Вони поспішали.., бо турбувались, що за роботою не встигнуть попоїсти (Олесь Гончар, III, 1959, 78); — За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 119).

Обставинні (способу дії) відношення

11. з оруд. і знах. в. Уживається на означення способу дії. Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два (Тарас Шевченко, VI, 1957, 190); Зачіпати мене вважав [Степан] за найкраще саме з того, як мені сидіти (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 34); Ніс [Тихін сокиру] у руці за топорище (Андрій Головко, II, 1957, 115); Доводилося штурмувати кожну ферму, кожне містечко, просуваючись вперед кілометр за кілометром (Олесь Гончар, III, 1959, 225).

12. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія. За його прикладом обляглись [на лаві] і Тихович з Савченком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 201); Новаків вишикували за ранжиром (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 36); Мене ти проводжала, за звичаєм, І для прощання бракувало слів (Максим Рильський, II, 1960, 280); Всі запорожці за цим знаком поскидали свої шапки, потупивши очі в землю, як завжди велося між козаками, коли мав промовляти старший (Олександр Довженко, I, 1958, 255).

Відношення мети

13. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на мету дії. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Тарас Шевченко, I, 1951, 244); [Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Леся Українка, II, 1951, 241); — За що воюємо, я тебе питаю? За що кров проливаємо? За любові За шанування! (Олександр Довженко, I, 1958, 155); На зборах веде [ударниця] скрізь перед, агітує за похід технічний (Володимир Сосюра, I, 1957, 499).

Кількісні відношення

14. із знах. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь міри, кількості чогось. Коли він добіг до свого дому, далеко вже перейшло за північ (Гнат Хоткевич, I, 1966, 61); Мої співмешканці прийняли мене добре. Наймолодшому з них було за сімдесят (Юрій Яновський, II, 1958, 103); Козак за коліна грузнув у снігу (Іван Ле, Україна, 1940, 70).

15. із знах. в. Уживається на означення якої-небудь міри, межі. Давай пізнавать, де ми є. Так за вісімнадцять верстов від Попового хутора опинилися! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 170); Йому все було мало роботи.. Він сам робив за двох (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Глущак стоїть за п'ятнадцять кроків, тримаючи ствол маузера на зігнутій лівій руці (Олександр Довженко, I, 1958, 102).

Об'єктні відношення

16. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, рідко особу, які беруть, за які тримаються і т. ін. Веде коня за поводи Та плаче Ярина (Тарас Шевченко, I, 1951, 281); Се я лечу на дикому коні. Упала охляп і держусь за гриву (Леся Українка, I, 1951, 313); За руку Зою він узяв, послухав пульса (Володимир Сосюра, II, 1958, 416);
//  Уживається при вказуванні на заняття, до якого приступають, або предмет, який створюють, виготовляють. Через.. несподівану слабість я не міг сісти за нове оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 388); Зразу ж і засів [Павло] за науку (Андрій Головко, II, 1957, 265); Вона щось шила собі, ..потім заходилася світити лампу, і знову сіла за шитво (Дмитро Бедзик, Ост. вальс, 1959, 265).

17. із знах. в. Уживається при вказуванні на об'єкт думки, розмови і т. ін. Дома вони розказали за все Джерисі і Нимидорі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 186); — Не варта вона, щоб за неї й думати (Андрій Головко, II, 1957, 138); — Та ви чого мене за культуру питаєте? — посуворішав Сергій (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 141).

18. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет та ін., які є об'єктом спостереження, нагляду, догляду і т. ін. Чорти за ними [панами] приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (Іван Котляревський, I, 1952, 135); Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 86); Поїла [мати] таращанців чаєм, ходила за пораненими, прала бійцям сорочки... (Олександр Довженко, I, 1958, 195); В процесі польоту ми спостерігали за зірками, за Місяцем (Радянська Україна, 6.IX 1962, 3).

19. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет, які є об'єктом хвилювання, уболівання і т. ін. — Чого ти журишся? — вона спитала тихо, — Чи плачеш ти за ким, Чи скоїлося лихо? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 130); [Любов:] Мені страшно за тебе, тільки за тебе! Чи стане у нас сили для такого непевного кохання? (Леся Українка, II, 1951, 44); — Сценарій морський думаю.. Море, корабель, наші матроси й нудьга за батьківщиною (Юрій Яновський, II, 1958, 42); Бійці скучали за сонцем. Бачили його давно-давно (Олесь Гончар, III, 1959, 208).

20. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, твір і т. ін., згідно з положеннями яких що-небудь твердиться. Літературна наука, за В. І. Леніним, мусить бути войовничою, наступальною. Тут не може бути жодних компромісів (Радянське літературознавство, 4, 1968, 17).

21. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет, яких наслідують, підтримують і т. ін. — Мировий, кажуть, пан, і він за панами тягне (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462); «Ми за тобою, отамане!» «Веди нас, батьку!» — «Хлопці, в путь!» — «Покажем ми старшині й пану веселу і криваву путь!» (Володимир Сосюра, I, 1957, 377); Батьки недовірливо споглядали на це [князівські забави], але молодь була за князем та дружинною службою (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 263)..

22. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., по які хто-небудь відправляється. Микола післав [послав] двірника за лікарем (Гнат Хоткевич, I, 1966, 61); Легка бджола за взятком полетить (Максим Рильський, III, 1961, 184); — Прибула допомога. — Боженко показав на інспектуру. — Марш за зброєю! — Це знущання! — обурився Борковський (Олександр Довженко, I, 1958, 202); — За жаром треба збігати (Олесь Гончар, II, 1959, 148).

23. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, в обмін на який виконується що-небудь, а також при вказуванні на ціну, за яку щось купується або продається. І синові за три копи Жупанок купила (Тарас Шевченко, I, 1951, 232); Жав Іван Притика із своєю жінкою.. на попівськім лані за снопи (Лесь Мартович, Тв., 1954, 35); Старий Мотузка був похвалився, що коня він купив на ярмарку. Тихін байдуже спитав, за скільки та яких літ (Андрій Головко, II, 1957, 137); — На лан потягнуться й ти що з радою душею працювали б за полтиник (Михайло Стельмах, I, 1962, 567).

24. із знах. в. Уживається при вказуванні на особу, замість якої хто-небудь діє, виступає від її імені і т. ін. Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав (Іван Котляревський, I, 1952, 253); — Живемо бо, знаєте, громадою й один за всіх, а всі за одного... (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 26); Закони Катами писані за вас, То вам байдуже (Тарас Шевченко, II, 1953, 93); — Мене не буде — будь йому за батька... (Панас Мирний, IV, 1955, 51); Задуха.. незвичний там просто зварився б, а тищежів кабіні бульдозера, в пилюці, в гуркоті, у випарах пального.. І ти працюєш, перевертаєш степ, бо норми за тебе ніхто не дасть (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 78); За Давида Тихін відповів (Андрій Головко, II, 1957, 126).

25. з оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність або відсутність чого-небудь у когось. Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Тарас Шевченко, II, 1963, 299); — Чого він дивиться на мене? Що він примічає за мною? — думала Галя (Панас Мирний, IV, 1955, 122); [Аецій Панса:] Лінивий служби легкої шукає, я за Руфіном лінощів не знав (Леся Українка, II, 1951, 358); Приніс раз один мужик подать в волость, а писар прийняв, подививсь у книгу та: — За тобою тут ще недоплати десять карбованців (Україна сміється, I, 1960, 22);
//  Уживається при вказуванні на особливості, які характеризують кого-, що-небудь. Хлопчик уродився смаглявим, чорнобровим, опецькуватим, за всіма ознаками — викапаний батько (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 524).

26. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на: а) парубка, чоловіка, з яким одружується дівчина, жінка або з яким її одружують (знах. в.). [Наталка:] Петро нічого не виноват [винен], а я сама не хочу за пана возного (Іван Котляревський, II, 1953, 40); Кажуть, Лукіян Середа комусь одверто признався, чому не віддає дочки за Саранчука (Андрій Головко, II, 1957, 513); б) чоловіка, з яким перебуває в шлюбі жінка (оруд. в.). Тільки всього два роки була я за ним [Павлом] (Марко Вовчок, I, 1955, 4); За Левком краще б жилося [Христині]: в нього й землі більше, і коні відразу будуть (Михайло Стельмах, I, 1962, 520); в) особу, при якій хто-небудь живе, перебуваючи в певних родинних зв'язках (оруд. в.). Добре, кажу, Макусі жити за такою дочкою! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 254).

27. із знах. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет та ін., які виступають або приймаються в ролі кого-, чого-небудь, як хто-, що-небудь. В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Леся Українка, IV, 1954, 106); Кошовий отаман.. кришив тютюн на низенькому пеньку, що правив, очевидно, за стіл (Олександр Довженко, I, 1958, 229); Вона не знала жодного румунського слова, і шофер був їй водночас і за перекладача (Юрій Смолич, I, 1958, 45); Треба було торгуватися — він уважав нас за дурнів (Юрій Яновський, II, 1958, 72); Хома завжди поводився з своїм приятелем суворо і ніякого панібратства не терпів. — За кого вони мають мене? (Олесь Гончар, III, 1959, 243).

28. із знах. в. Уживається при означенні того, за що борються, що відстоюють, що є об'єктом змагання. Ще малим він не раз бився з хлопцями за Марусю й не давав її на поталу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 101); — Прощай навіки, Батьківщино! За тебе ми йдемо на смерть (Володимир Сосюра, II, 1958, 497);
//  Уживається при означенні того, на користь, в інтересах кого, чого щось відбувається; протилежне проти. Венера зачала благати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг (Іван Котляревський, I, 1952, 208); В Миколи запеклось серце, а в душі заворушилась думка помститись [панові] за себе, за батька, за Нимидору (Нечуй-Левицький, II, 1956, 187); — За ваше здоров'я, пане сотнику! — одним духом перехиляє [Погиба] первак (Михайло Стельмах, II, 1962, 63).

29. із знах. в. Уживається при порівнянні і зіставленні кого-, чого-небудь. — Хіба краща є за тебе? (Тарас Шевченко, I, 1951, 95); Живуть люди невінчані і нічого їм не діється. Ще чи не щасливіші бувають за шлюбних (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); Хома.. заявив, що він цього вирішити сам не може, бо має командира, старшого за себе (Олесь Гончар, III, Заактувати 1959, 244); — Я вам, чуєте, не гірше за нього, усі наші чумацькі пісні проспіваю (Михайло Стельмах, I, 1962, 50).

Означальні відношення

30. із знах. в. Уживається при вказуванні на час періодичного видання, число, місяць, рік — газети, журналу і т. ін. Вісника за цей рік ще не бачив, хоч аж тричі писав до Редакції з проханням прислати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 433); Кожушний з кишені витяг газету.. — Оце до речі, за яке ж число? — найперше кинувся Давид (Андрій Головко, II, 1957, 124).

31. з оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність підпису, номера, печатки на документі. — Еге! — Юнона закричала: — Поганець як же розібрав! .. І на! через штафет к Плутону За підписом своїм приказ, Щоб фурію від Тезифону Послав к Юноні той же час (Іван Котляревський, I, 1952, 175);
//  Уживається при вказуванні на наявність чиєїсь редакції певного твору, видання і т. ін. Почав виходити (журнал «Вікна») за редакцією В. Бобинського у Львові наприкінці 1927 року (Вітчизна, 2, 1961, 164).

32. із знах. в. Уживається при вказуванні на рівень освіти. — Що тобі? Освіту маєш за вісім класів — не те, що ми, церковноприходські... (Олесь Гончар, III, 1959, 303).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 10.

Коментарі (0)

ЗА 2, присл. На підтримку, на користь кого-, чого-небудь. Тетяна розуміла, чому Малий не виступає ні за, ні проти, і шкодувала тепер, що сама не агроном (Спиридон Добровольський, Течо річка.., 1961, 170);
//  у знач. ім., розм. Те, що становить позитивний фактор по відношенню до чого-небудь. Вирішувати повинен Максим сам. Зважити, обдумати всі за і всі проти (Натан Рибак, Час, 1960, 654).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 12.

Коментарі (0)

ЗА 3, част.: що [то] за: а) уживається як питальна частка. Що за плеск?.. Із ночі, із туману випливають темні байдаки... (Володимир Сосюра, I, 1957, 373); Давид аж звів голову й ложку поклав. Цікаво йому, що то за Упирка в них (Андрій Головко, II, 1957, 137); б) уживається як підсилювальна частка. [Єгиптянин:] Я будував би храми по-своєму.. І! що б то був за храм! Боги мої!.. (Леся Українка, II, 1951, 245); Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (Олесь Гончар, III, 1959, 149).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 12.

Коментарі (0)