в означеннях
Тлумачення, значення слова «забалакувати»:

ЗАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. неперех. Намагатися почати розмову або вступати в розмову з ким-небудь. Жінки, аби розвіяти оте гнітюче мовчання, ..забалакують і про те, і про це, але розмова уривається (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 3); Серце в дівчини дрожить [дрижить]: «Що ж мій молодий мовчить? Забалакай, милий!» (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 63);
//  тільки док. Почати балакати, говорити. Дід знову забалакав, наче сам до себе: «Ще мало людей забили, на той світ позагонили?» (Панас Мирний, I, 1949, 158); Забалакав по-простому, так, що найзатурканіший мужик второпав, що і як (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 6).

2. тільки док., перех. Втомити співбесідника довгою розмовою.

3. перех. Сторонніми розмовами відвертати увагу співбесідника від того, що його цікавить або що важливе для нього. Зараз підсіла [до чоловіка] та й ну його забалакувати (Словник Грінченка); Помітивши, що йому загрожує неприємність, доклала [Надія] чимало зусиль, щоб забалакати розгніваного Страшка (Яків Баш, Надія, 1960, 109).
Забалакувати (забалакати) зуби див. зуб.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 15.

Коментарі (0)