в означеннях
Тлумачення, значення слова «забава»:

ЗАБА́ВА, и, жін.

1. Заняття з метою розважитися, повеселитися; розвага, гра. Коли вони [діти] старшими стали, забави були вже інші (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 313); Раптом Катя затіяла нову забаву. — Ану давайте наввипередки! (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 100); Та полювання він забавою вважав, Рибальство — справою, священнодійством навіть (Максим Рильський, II, 1946, 168); З нею ввійшов у клас молодий пан інспектор, який мав навчити нас нових забав (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 86).

2. Те, що дає розвагу, втіху. [Анна:] І чим була б я вам, якби погналась тепер із вами в світ? Запевне тільки забавою на час короткий (Леся Українка, III, 1952, 395); Санчата в сінцях, плетена колиска — П'ятьох синів забава і спочин (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 18).

3. розм. Зібрання, на якому розважаються, веселяться. Недаремно намагавсь я розважити себе в гостях на забаві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259); На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день? (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 79).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 13.

Коментарі (0)