в означеннях
Тлумачення, значення слова «забавляти»:

ЗАБАВЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ЗАБА́ВИТИ, влю, виш; мн. забавлять; док.

1. перех. Розважати, веселити кого-небудь, розмовами, витівками і т. ін. Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 318); На гімназіальнім вечорі.. їй доручили забавляти.. поручника (Яків Качура, II, 1958, 61); Щоб як-небудь знову забавити гостей, Магера почав усіх жінок частувати своєю табакою (Осип Маковей, Вибр., 1954, 216);
//  Давати розвагу втіху. Коли та дурниця забавляє нас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний, IV, 1955, 294); Всю компанію безмірно забавило це оповідання (Іван Франко, VI, 1951, 143).

2. перех. Заспокоювати, втихомирювати (дитину). На полі під копою Сина забавляє [Катруся] (Тарас Шевченко, І, 1951, 36); Він малював портрети маленьких діток Ганни, а вона сиділа поряд з ним і забавляла їх, щоб вони були спокійні (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 380); Насилу Христя забавила Маринку, посадивши на килимі гратись цяцьками (Панас Мирний, III, 1954, 155); Малеча скиглила в темряві, й матері ніяк не могли їх ні приспати, ні забавити (Андрій Головко, II, 1957, 284).

3. неперех., діал. Затримуватися. Князь недовго забавляв у місті (Іван Франко, III, 1950, 144); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка, V, 1956, 417).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 13.

Коментарі (0)