ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, а, е. Який має схильність до бійки, часто вдається до бійки. Тамара розхвилювалася, вона пригадала зустріч з забіякуватим хлопчиком (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 275).
ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, а, е. Який має схильність до бійки, часто вдається до бійки. Тамара розхвилювалася, вона пригадала зустріч з забіякуватим хлопчиком (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 275).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 23.