ЗАБЛИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. заблиснув і заблис, ла, ло; док., розм.
1. тільки 3 ос. Виділитися своїм блиском; з'явитися. Нам для рідної хатини Заблисло сонце з лютої пітьми (Володимир Самійленко, I, 1958, 241); Ах, вечір би швидше!.. На вулиці, в вікнах заблиснуть огні (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 403); * Образно. В його голові заблисла щаслива думка (Іван Франко, IV, 1950, 72).
2. перен. Виділитися чим-небудь незвичайним, видатним. Квітка-Основ'яненко порадив йому [М. С. Щепкіну] перейти до комічних ролей і наткнув його на поле, на котрім швидко виявився і заблис його незрівнянний талант (Іван Франко, XVI, 1955, 224); Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе (Павло Грабовський, I, 1959, 329).
3. Однокр. до заблискати. Вже сонечко в море сіда.. То іскра заблисне, то згасне... (Леся Українка, I, 1951, 20).